Няні.
"Подруга дней моих суровых,
Голубка дряхлая моя!
Одна в глуши лесов сосновых
Давно, давно ты ждешь меня.
Ты под окном своей светлицы
Горюешь, будто на часах,
И медлят поминутно спицы
В твоих наморщенных руках.
Глядишь в забытые вороты
На черный отдаленный путь:
Тоска, предчувствия, заботы
Теснят твою всечасно грудь.
То чудится тебе..."
А .С. Пушкин
Вільний переклад.
Моя подруго днів колишніх,
стара, як той трухлявий пень.
Сидиш у лісі ти, як миша,
і ждеш мене - вночі і вдень.
Сидиш ти під вікном, чатуєш,
і в'яжеш. Що там за краса?
Ти спицями мені готуєш
дарунок. Добрі небеса!
В ворота чорні ти поглянеш
на ту грязюку і багно.
Тут валідолу - хрін дістанеш...
Та я дістану! Все одно!
Щось гепнулось? Тобі здалося...
Свежие комментарии